РІШЕННЯ
ІМ’ЯМ УКРАЇНИ
Слов’янський міськрайонний суд Донецької області в складі: головуючого — судді Чернишова Ю.В. за участі представника позивача – Горелик Є.Б. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Слов’янська справу за позовом ОСОБА_2 до ТОВ «Авто Просто» про захист прав споживача шляхом визнання угоди недійсною та стягнення грошових коштів,-
ВСТАНОВИВ:
У Слов’янський міськрайонний суд звернулась ОСОБА_2 з позовом до ТОВ «Авто Просто» в якому просила визнати недійсною угоду №344761 від 11 березня 2011 року укладену між нею та ТОВ «Авто Просто» . Стягнути з ТОВ «Авто Просто» на її користь сплачені нею за цією угодою грошові кошти в сумі 55754,71 грн., моральну шкоду в сумі 5000 грн. та судові витрати.
Свої вимоги позивачка обгрунтувала тим, що 11.03.2011 року вона уклала з відповідачем угоду, предметом якої є надання учаснику програми «Авто Так» послуг через систему придбання автомобілів в групах. Відповідно до угоди зобов’язання відповідача зводяться до організації та створення умов для придбання автомобілів учасниками системи, здійснення адміністративних процедур. На виконання цієї угоди нею було сплачено відповідачу 54980,41 грн.. ТОВ «Авто Просто» покладає на учасників системи придбання автомобілів у групах їх витрати, не вкладаючи при цьому власних коштів, що робить таку діяльність пірамідальною схемою, що забороняється відповідно до ч.1 п.7, ч.3,6 ст.19 ЗУ «Про захист прав споживачів». Враховуючи викладене просила визнати цю угоду недійсною, як таку, що суперечить вимогам ст.19 ЗУ «Про захист прав споживачів».
В судове засідання позивач ОСОБА_2 не з’явилась здійснюючи свої права через свого представника ОСОБА_1, який позовні вимоги в суді підтримав.
Відповідач — ТОВ «Авто Просто» повідомлений належний чином про час та місце розгляду справи в судове засідання не з’явився, з заявою про розгляд справи у його відсутність не звертався.
Судом прийнято рішення про розгляд справи у відсутність відповідача за умов передбачених ст.224 ЦПК України.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши надані сторонами докази. Суд приходить до переконання. Що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
В суді встановлено, що 11 березня 2011 року між ОСОБА_2 та ТОВ «Авто Просто» було укладено угоду №344761, предметом якої є надання учаснику послуг системи «Авто Так», спрямованих на придбання автомобіля. ТОВ «Авто Просто» є товариством, що надає послуги, предметом яких є придбання автомобілів учасниками через систему Авто Так.
Згідно цієї угоди та додатків до неї послуги відповідача полягали в організації та адмініструванні системи Авто Так. Учасник сплачує передбачені угодою кошти, в т. ч. вносить плату за послуги, пов’язані із вступом до системи в сумі 5472 грн., щомісячні чисті внески, щомісячні внески по оплаті послуг, страхового платежу, а ТОВ «Авто Просто» формує групу учасників, яким надається право на придбання автомобілів за рахунок чистого фонду групи. Учасник отримує автомобіль через механізм накопичення внесків. Відповідно до п.5.1; 5.2 угоди, ст.4 Додатку №2 до угоди, автомобіль купується за рахунок чистих внесків усіх учасників групи, і сплата повної ціни автомобіля учасником групи, який його вже отримав, забезпечує можливість купівлі автомобіля для тих учасників групи, які їх ще не одержали.
Угода не містить строків та термінів отримання учасником автомобіля, не передбачає будь-якої відповідальності ТОВ «Авто Просто» за невиконання умов договору та будь-яких гарантій отримання учасником автомобіля навіть у разі повної оплати його вартості.
Із змісту угоди випливає, що отримання автомобілів учасниками системи можливе за умови дотримання всіма учасниками угод, які укладені з кожним з них, і реалізація прав учасника системи фактично поставлена в залежність від наслідків дій інших учасників системи, з якими, зокрема, позивач безпосередньо у будь-які правовідносини не вступав, тобто між ним та іншими учасниками системи взаємних прав і обов’язків не виникло.
Таке може свідчити про порушення з боку відповідача принципу добросовісності та існування дисбалансу договірних прав і обов’язків на шкоду споживача, введення його в оману, наявність ознак пірамідальної схеми і нечесної підприємницької практики.
Відповідно до положень ч. 1, п. 7 ч. 3, ч. 6 ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів» нечесна підприємницька практика забороняється. Нечесна підприємницька практика включає будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною. Забороняються як такі, що вводять в оману: утворення, експлуатація або сприяння розвитку пірамідальних схем, коли споживач сплачує за можливість одержання компенсації, яка надається за рахунок залучення інших споживачів до такої схеми, а не за рахунок продажу або споживання продукції. Правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними. Таким чином указаний Закон установив недійсність правочинів, здійснених з із використанням нечесної підприємницької діяльності, яка полягає зокрема у введені в оману споживачів шляхом залучення їхніх коштів з метою реалізації діяльності пірамідальної схеми.
Окрім того, в Постанові Верховного Суду України від 23 травня 2012 року, прийнятої за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах (справа №6-35 цс 12), яка є обов’язковою для всіх судів і суди зобов’язані привести свою практику у відповідність з цим рішенням (ст. 360-7 ЦПК України), зазначено, що сплата коштів не за сам товар, а за можливість одержання права на купівлю товару, формування особою без залучення власних коштів групи клієнтів, за рахунок коштів яких здійснювалась передача права на купівлю товару одному з учасників групи, що є компенсацією за рахунок коштів інших учасників групи, залучених до умов діяльності системи, є такою, що вводить споживача в оману.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч.1-3, 5 та 6 ст. 203 ЦК. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Таким чином, враховуючи, що недійсність оспорюваного правочину встановлена Законом (ч. 1, п. 7 ч. 3, ч. 6 ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів») відсутні правові підстави для визнання угоди недійсною.
Матеріали справи свідчать і це не заперечується відповідачем, що позивач сплатив 54980,41 грн. не за товар (кредит), а за можливість його отримання. Відповідач, без залучення власних коштів формує групи клієнтів, за рахунок коштів яких здійснюється передача права на купівлю товару одному з учасників груп.
Відповідно до ч.1 ст.216 ЦК, якою визначено, що у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов’язана повернути другій стороні все, що вона одержала на виконання цього правочину, відповідач зобов’язаний повернути позивачу 54980 грн. 41 коп..
При цьому суд вважаючи на вищевикладене, що вимоги позивача, стосовно стягнення цієї суми з врахування індексу інфляції є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки до цих правовідносин не можуть бути застосовані, як такі, що не грунтуються на законі.
Окрім зазначених вимог позивачем заявлено вимоги про стягнення моральної шкоди.
Враховуючи виниклі між сторонами правовідносини, та доводи, якими позивач обгрунтовує свої вимоги, а саме звертаючись про розірвання договору, в рамках ЗУ «Про захист прав споживачів», відповідно до вимог п.5 ст.4 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі мають право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди, заподіяної небезпечною для життя і здоров»я людей продукцією, у випадках, передбачених законодавством. Позивачкою не надано доказів на підтвердження того, що товар, який вона замовила у відповідача, був небезпечним для її життя або здоров’я, тому правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивачки моральної шкоди не має.
Право на отримання моральної шкоди, виникає з підстав передбачених Конституцією України та Законами України, що регулюють відповідні правовідносини. За встановлених в суді обставин суд не знаходить підстав для задоволення цих вимог позивача.
Відповідно до ст. 88 ЦПК України передбачений порядок розподілу судових витрат. Такі витрати повинні бути підтверджені документально. При зверненні з позовом позивач не сплачував судовий збір. Також не надав суду документально підтверджених витрат на правову допомогу, яку він визначає в сумі 2500 грн.. За таких обставин підстав для стягнення на користь позивача суд не вбачає. З відповідача підлягає стягненню судовий збір в сумі 549,80 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.16, 203, 215, ЦК України, ст. 4,18, 19 ЗУ «Про захист прав споживачів», ст. ст. 10, 11, 60, 212 — 214 ЦПК України, суд -
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги ОСОБА_2 задовольнити частково.
Стягнути з ТОВ «Авто Просто», р/р 26001014667000 в ПАТ «Креді Агріколь», МФО 300379, код ЗКПО 35509011, на користь ОСОБА_2 сплачені грошові кошти за цією угодою в розмірі 54980 (п’ятдесят чотири тисячі дев’ятсот вісімдесят) грн.41 коп. .
В задоволенні інших вимог ОСОБА_2, відмовити.
Стягнути з ТОВ «Авто Просто», р/р 26001014667000 в ПАТ «Креді Агріколь», МФО 300379, код ЗКПО 35509011, на користь держави, отримувач коштів Слов’янське УК/Слов’янськ/22030001 код за ЄДРПОУ 37803368 на рахунок 31210206700075 ГУДКСУ в Донецькій області МФО 834016 Код класифікації доходів 2203030001 судовий збір у розмірі 549 грн. 80 коп.
Рішення може бути оскаржене, позивачем, в судову палату по цивільним справам Апеляційного суду Донецької області через Слов’янський міськрайонный суд протягом десяти днів з дня його проголошення, а для осіб які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Роз’яснити, що відповідно до вимог ст. 228,229 ЦПК України, заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 10 днів з дня отримання його копії.
Повне рішення складено 08.08.2013 р.
Суддя Слов’янького міськраойнного суду.
Донецької області Ю.В. Чернишов.
