Донецький окружний адміністративний суд.
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
26 липня 2013 р.
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Спасової Н.В. представника позивача — Горелик Є.Б. розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі судових засідань Донецького окружного адміністративного суду, адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Слов’янської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 10.06.2013 року №0004631702 та № 000462702,
В С Т А Н О В И В:
В червні 2013 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (надалі позивач, ФО-П ОСОБА_1) звернулась до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Слов’янської об’єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби (надалі відповідач, Слов’янська ОДПІ) про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 10.06.2013 року № 0004631702 та № 000462702. В обґрунтування позову зазначила, що вказані податкові-повідомлення рішення, якими їй було збільшено суму грошового зобов’язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 219183,75 грн. та з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 164826,75 грн., прийняті податковим органом на підставі акту документальної позапланової невиїзної перевірки № 2296/17-210-НОМЕР_2 від 07.06.2013 року (надалі акт перевірки), проведеної з питань дослідження господарських відносин з ТОВ «Технопромресус ЛТД», ТОВ «Ріалтек-індастріл-груп», ТОВ «Консалтингова фірма «Евроторгпрогресс» та правомірності нарахування податку з доходів фізичних осіб за 2010 рік, податку на додану вартість за період з 01.04.2010 р. по 30.06.2010 р. За результатами перевірки, через відсутність у позивача товарно-транспортних накладних та у зв’язку із ризиковістю продавців товару (щодо яких на час перевірки триває ліквідаційна процедура за рішенням (постановою) суду) Слов’янська ОДПІ дійшла висновку про фактичне невідбуття господарських операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей. Проте зазначені висновки контролюючого органу є такими, що не ґрунтуються на законі та фактичних обставинах, оскільки реальність цих господарських операцій підтверджена наявними у позивача первинними бухгалтерськими документами, у тому числі договорами, видатковими накладними, банківськими виписками, записами в книзі обліку доходів та витрат, податковими накладними тощо. До цього, ст. 61 Конституції України визначено, що юридична відповідальність особи має індивідуальних характер, в зв’язку з чим вона, як добросовісний платник податків, не може бути відповідальною за дії інших осіб, у тому й числі контрагентів, які неналежно виконують чи не виконують свої податкові зобов’язання.
Вказувала, що відповідачем у 2011 році вже проводилася перевірка її господарської діяльності за 2010 рік, під час якої досліджувалися господарські взаємовідносини з ТОВ «Технопромресус ЛТД», ТОВ «Ріалтек-індастріл-груп» та ТОВ «Консалтингова фірма «Евроторгпрогресс». Однак жодних зауважень щодо відсутності будь-яких первинних документів по цим операціям, їх обсягу та правильності оформлення не було, сумнівів щодо фактичного нездійснення цих операцій у податкового органу не виникало.
Посилання ж податкового органу на відсутність товарно-транспортних накладних, які би підтверджували факт перевезення товарно-матеріальних цінностей від контрагентів — постачальників позивачка вважала безпідставними, оскільки зазначений документ не є первинним документом бухгалтерського обліку, що підтверджує факт придбання товарно-матеріальних цінностей. До цього, придбані товарно-матеріальні цінності перевозилися на орендованому транспорті, а витрати, пов’язані з таким перевезенням, до валових витрат для цілей оподаткування нею не включалися.
У судовому засіданні позивачка та її представник позов підтримали, надали пояснення, аналогічні викладеному у позовній заяві, просили про задоволення позову.
Представники відповідача проти позову заперечували з підстав, викладених у письмових запереченнях на адміністративний позов. (т.5 а.с.213-216) Вказували, що під час перевірки, проведеної у 2011 році, в розпорядженні податкового органу не було інформації про неналежне виконання податкових зобов’язань контрагентами позивача, тому під сумнів реальність здійснення господарських операцій ФО-П ОСОБА_1 з ТОВ «Технопромресус ЛТД», ТОВ «Ріалтек-індастріл-груп» та ТОВ «Консалтингова фірма «Евроторгпрогресс» не ставилась. В 2013 року Слов’янській ОДПІ стало відомо, що свідоцтва платників ПДВ зазначених суб’єктів господарювання були анульовані наприкінці 2011 року, щодо зазначених підприємств триває ліквідаційна процедура за рішеннями судів, в зв’язку з чим у відповідача виникли підстави для проведення позапланової перевірки ФО-П ОСОБА_1 для з’ясування питання правильності обчислення та сплати податків по господарським операціям з цими суб’єктами. За результатами аналізу наданих до перевірки документів, у зв’язку з відсутністю у платника податків товарно — транспортних накладних, які б свідчили про перевезення від постачальників товарно — матеріальних цінностей, актів здачі — прийняття виконаних робіт, які б свідчили про виконання умов договорів оренди транспортних засобів, актів здачі — прийняття товарно — матеріальних цінностей не встановлено факту реальності господарських операцій з придбання ФО-П ОСОБА_1 товарів у ТОВ «Технопромресус ЛТД», ТОВ «Ріалтек-індастріл-груп» та ТОВ «Консалтингова фірма «Евроторгпрогресс». Виходячи з зазначеного, у зв’язку із встановленням порушень позивачем п.п. 7.4.1, п. 7.4, п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР зі змінами та доповненнями, ст.13 ДКМУ «Про прибутковий податок з громадян» №13-92 від 26.12.1992 р. зі змінами і доповненнями, представники відповідача наполягали на правомірності оспорюваних податкових повідомлень-рішень та відсутності підстав для їх скасування.
Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
Позивач по справі ОСОБА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_2, зареєстрована в якості фізичної особи — підприємця 11.12.2003 року виконавчим комітетом Слов’янської міської ради Донецької області, про що за № 22770170000002966 до Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців включені відповідні відомості. (т. 4 а.с.228).
Позивачка знаходиться за загальній системі оподаткування, відповідно до свідоцтву НОМЕР_4 є платником податку на додану вартість та перебуває на обліку в Слов’янській ОДПІ Головного управління Міндоходів у Донецькій області (назву відповідача змінено у зв’язку із реорганізацією). (т.4 а.с.229).
Відповідач у справі Слов’янська об’єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Донецькій області, до реорганізації — Слов’янська об’єднана державна податкова інспекція Донецької області Державної податкової служби у відповідності до норм Податкового кодексу України є органом державної влади, уповноваженим здійснювати функцію контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування і сплати податків та зборів, установлених цим Кодексом, а також перевіряти достовірність цих документів щодо правильності визначення об’єктів оподаткування і обчислення податків та зборів.
Отже, відповідач у справі є суб’єктом владних повноважень, чиї дії та рішення підлягають оцінці та перевірці у відповідності до положень ч.3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України.
10 червня 2013 року року Слов’янською ОДПІ Донецької області ДПС прийняте податкове повідомлення рішення № 0004631702, яким у зв’язку із порушенням п.п. 7.4.1, п. 7.4, п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР зі змінами та доповненнями, фізичній особі — підприємцю ОСОБА_1 збільшено суму грошового зобов’язання з податку на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у загальному розмірі 219183,75 грн., з яких: 175347,00 грн.-основний платіж та 43836,75 грн. — штрафні санкції. (т.1 а.с.14).
Крім того, 10 червня 2013 року Слов’янською ОДПІ Донецької області ДПС прийняте податкове повідомлення рішення № 0004621702, яким у зв’язку із порушенням ст.13 ДКМУ «Про прибутковий податок з громадян» №13-92 від 26.12.1992 р. зі змінами і доповненнями, фізичній особі — підприємцю ОСОБА_1 збільшено суму грошового зобов’язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 164826,75 грн. (т.1 а.с.15).
Зазначені податкові повідомлення — рішення прийняті на підставі акту № 2296/17-210-НОМЕР_2 від 07.06.2013 року про результати документальної позапланової невиїзної перевірки фізичної особи — підприємця ОСОБА_1 з питань дослідження господарських відносин з ТОВ «Технопромресус ЛТД», ТОВ «Ріалтек-індастріл-груп», ТОВ «Консалтингова фірма «Евроторгпрогресс» та правомірності нарахування податку з доходів фізичних осіб за 2010 рік, податку на додану вартість за період з 01.04.2010 р. по 30.06.2010 р.
Згідно висновків зазначеного акту за результатами проведеної перевірки, крім іншого, були встановлені наступні порушення з боку ФО-П ОСОБА_1:
-п.п. 7.4.1, п. 7.4, п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР зі змінами та доповненнями, що привело до завищення податкового кредиту за період з 01.05.2010 по 30.06.2010 на загальну суму 175347 грн. по взаємовідносинам з ТОВ «Технопромресурс ЛТД», ТОВ «Ріалтек — індастріл — груп», ТОВ «Консалтингова фірма «Евроторгпрогресс», у тому числі по періодах: травень 2010 року — у сумі 69014 грн., червень 2010 року — у сумі 106333 грн.
-ст.13 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» №13-92 від 26.12.1992 р. зі змінами і доповненнями, за 2010 р. занижено податок з доходів фізичних осіб на загальну суму 164826,75 грн.
Висновків про наявність вказаних порушень податковий орган дійшов у зв’язку із не підтвердженням реальності господарських операцій з придбання ФО-П ОСОБА_1 товарів у ТОВ «Технопромресурс ЛТД», ТОВ «Ріалтек — індастріл — груп», ТОВ «Консалтингова фірма «Евроторгпрогресс» через наявність в інформаційній системі АІС «Система автоматизованого співставлення податкових зобов’язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПС України» відхилень показників податкових зобов’язань та податкового кредиту з ПДВ, задекларованих позивачем та її контрагентами, ризиковості зазначених контрагентів, які на час здійснення даної перевірки перебувають в процедурі ліквідації за рішеннями судів та відсутності у позивача товарно-транспортних накладних, журналу реєстрації довіреностей, актів приймання-передачі товару та наявністю недоліків у видаткових накладних щодо не зазначення поряд з підписом особи, яка прийняла товар, її посади та прізвища. (т.1 а.с.16-50).
З результатами перевірки, викладеними в акті № 2296/17-210-НОМЕР_2 від 07.06.2013 року та прийнятими на його підставі податковими повідомленнями-рішеннями позивачка не погодилася, звернувшись до суду із вказаним позовом.
Таким чином, спірним питанням, що підлягає вирішенню в межах даної справи, є правомірність здійснення податковим органом повторної перевірки, правомірність та обґрунтованість висновків податкового органу щодо фактичного невідбуття господарських операцій з придбання ФО-П ОСОБА_1 в травні, червні 2010 року у ТОВ «Технопромресурс ЛТД», ТОВ «Ріалтек — індастріл — груп», ТОВ «Консалтингова фірма «Евроторгпрогресс» товарно-матеріальних цінностей та правомірності включення до податкового кредиту сум ПДВ, сплачених позивачем у ціні товару.
Розв’язуючи спір, що виник між сторонами, суд виходить з наступних мотивів, встановлених обставин справи та положень діючого законодавства.
Щодо правомірності проведення у 2013 році Слов’янською ОДПІ документальної позапланової невиїзної перевірки фізичної особи — підприємця ОСОБА_1 з питань дослідження господарських відносин з ТОВ «Технопромресус ЛТД», ТОВ «Ріалтек-індастріл-груп», ТОВ «Консалтингова фірма «Евроторгпрогресс» та правомірності нарахування податку з доходів фізичних осіб за 2010 рік, податку на додану вартість за період з 01.04.2010 р. по 30.06.2010 р. суд зазначає наступне.
З акту № 2296/17-210-НОМЕР_2 від 07.06.2013 року вбачається, що зазначену перевірку проведено у зв’язку із отриманням від ДПІ в Артемівському районі у м. Луганську актів № 115/23-20/35843985 від 22.08.2011 р., № 114/22-300/35844046 від 13.03.2013 року, № 172/22-300/35844046 від 26.04.2013 р., №113/22-300/36828182 від 13.03.2013 року про неможливість проведення звірки контрагентів ТОВ «Технопромресурс ЛТД» ТОВ «Ріалтек-індастріл-груп», ТОВ «Консалтингова фірма «Евроторгпрогресс» з питань підтвердження отриманих від платника податків ФОП ОСОБА_1 відомостей за 01.01.2010 р. по 31.12.2012 р. Згідно вказаних актів податковим органом встановлено, що станом на березень-квітень 2013 року зазначені контрагенти позивача мають стан платника: ліквідаційна процедура за рішенням (постановою) суду, свідоцтва платників ПДВ анульовані ТОВ «Технопромресурс ЛТД» — 20.06.2011 року, ТОВ «Ріалтек-індастріл-груп»-08.11.2011 року, ТОВ «Консалтингова фірма «Евроторгпрогресс»-17.02.2011 року. Місцезнаходження підприємства ТОВ «Технопромресурс ЛТД» не встановлено, а декларації з податку на додану вартість цього платника податків за період квітень-червень 2010 року мають статус «не визнана як податкова звітність». (т.1 а.с.19-20) Правовою підставою для проведення даної перевірки зазначено ст. 78 Податкового Кодексу України.
Згідно п.1.7. акту № 2296/17-210-НОМЕР_2 від 07.06.2013 року при перевірці позивача використано: податкові декларації з ПДВ за період 01.04.2010 р.-30.06.2010 р., декларація про доходи за 2010 р., реєстр отриманих та виданих податкових накладних за період 01.04.2010 р.-30.06.2010 р., податкові накладні на придбання товару за період 01.04.2010 р.-30.06.2010 р., прибуткові накладні на товар за період 01.04.2010 р.-30.06.2010 р., угоди за період 01.04.2010 р.-30.06.2010 р., виписки банку за 2010 р. (т.1 а.с.21).
Відомостей щодо проведення попередньої перевірки господарської діяльності ФОП ОСОБА_1 акт перевірки № 2296/17-210-НОМЕР_2 від 07.06.2013 року не містить.
Разом з тим, судом встановлено, що у період з 14 березня 2011 року по 01 квітня 2011 року Слов’янською ОДПІ проводилась документальна планова перевірка дотримання фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 вимог податкового законодавства за період з 01.01.2010 р. по 31.12.2010 р., за результатами якої складено акт № /17-311-3-НОМЕР_2 від 04.04.2011 року. (т.1 а.с.96-118)
Із змісту зазначеного акту вбачається, що об’єктом перевірки позивача, проведеної в 2011 році, крім іншого, було повнота, достовірність і обґрунтованість визначення позивачем податкових зобов’язань та формування податкового кредиту з податку на додану вартість за 2010 рік (т.1. а.с.108-112), а також правильність визначення оподаткованого доходу, у тому числі валового доходу та витрат. (т.1 а.с.104-108).
При цьому, згідно акту та додатку до нього, об’єктом перевірки у тому числі були господарські операції з ТОВ «Технопромресурс ЛТД» ТОВ «Ріалтек-індастріл-груп», ТОВ «Консалтингова фірма «Евроторгпрогресс». (т.1 а.с.28, 118).
Згідно п.1.12. акту № /17-311-3-НОМЕР_2 від 04.04.2011 року. При перевірці, крім іншого, використано: книга обліку доходів та витрат за період 01.01.2010 р.-31.12.2010 р, податкові декларації з ПДВ за період 01.01.2010 р.-31.12.2010 р., реєстр отриманих та виданих податкових накладних за період 01.01.2010 р.-31.12.2010 р., податкові накладні на придбання та продаж товару за період 01.01.2010 р.-31.12.2010 р., прибуткові, видаткові накладні на товар за період 01.01.2010 р.-31.12.2010 р., угоди за період 01.01.2010 р.-31.12.2010 р., виписки банку за 2010 р., розрахунково-платіжні відомості. (т.1.а.с.110).
Таким чином, судом встановлено, що об’єктом перевірок, проведених у 2011 році (документальної планової) та у 2013 році (документальної позапланової) були ті ж самі питання. При проведенні цих перевірок податковим органом досліджувалися ті ж самі документи, на підставі яких позивачка відобразила в бухгалтерському та податковому обліку результати господарських операцій за 2010 рік. При цьому, в ході перевірки проведеної у 2011 році, податковим органом була надана інша правова оцінка дослідженим документам і порушень позивачем п.п. 7.4.1, п. 7.4, п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР зі змінами та доповненнями, ст.13 ДКМУ «Про прибутковий податок з громадян» №13-92 від 26.12.1992 р. зі змінами і доповненнями, встановлено не було. Отже, документальна позапланова невиїзна перевірка ФО-П ОСОБА_1, за результатами якої складено акт № 2296/17-210-НОМЕР_2 від 07.06.2013 року, на підставі якого були прийняті оспорювані податкові повідомлення-рішення, фактично є повторною.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Положеннями Податкового кодексу України передбачено проведення повторної перевірки платника податку з тих же самих питань за той же самий період лише у випадку, коли органом державної податкової служби вищого рівня в порядку контролю за діями або бездіяльністю посадових осіб органу державної податкової служби нижчого рівня здійснено перевірку документів обов’язкової звітності платника податків або матеріалів документальної перевірки, проведеної контролюючим органом нижчого рівня, і виявлено невідповідність висновків акта перевірки вимогам законодавства або неповне з’ясування під час перевірки питань, що повинні бути з’ясовані під час перевірки для винесення об’єктивного висновку щодо дотримання платником податків вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби (пп. 78.1.12 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України).
При цьому, рішення про проведення документальної позапланової перевірки в цьому випадку приймається органом державної податкової служби вищого рівня лише у тому разі, коли стосовно посадових осіб органу державної податкової служби нижчого рівня, які проводили документальну перевірку зазначеного платника податків, розпочато службове розслідування або їм повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення.
Аналогічні підстави проведення повторної перевірки визначені п. 4 Указу Президента України від 23.07.1998 № 817/98 «Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності»: «вищестоящий контролюючий орган вправі прийняти рішення щодо повторної перевірки суб’єкта підприємницької діяльності лише в тому разі, коли стосовно посадових або службових осіб контролюючого органу, які проводили планову або позапланову перевірку зазначеного суб’єкта, розпочато службове розслідування або порушено кримінальну справу. Державна податкова адміністрація України вправі прийняти рішення про проведення повторної перевірки суб’єкта підприємницької діяльності в разі, коли таке рішення оформляється наказом за підписом її Голови».
У даному випадку щодо підстав документальної невиїзної перевірки ФОП ОСОБА_1 за період з 01.04.2010 р. по 30.06.2010 р. посилання на службове розслідування або кримінальну справу відсутнє та відсутній наказ Державної податкової адміністрації України.
Відтак, оскільки у законах України не передбачається обов’язку податкових органів проводити повторні перевірки за той же самий період, то визначення податкових зобов’язань за результатами такої перевірки є неправомірним.
Щодо обґрунтованості висновків податкового органу про фактичне невідбуття господарських операцій з придбання ФО-П ОСОБА_1 в травні, червні 2010 року у ТОВ «Технопромресурс ЛТД», ТОВ «Ріалтек — індастріл — груп», ТОВ «Консалтингова фірма «Евроторгпрогресс» товарно-матеріальних цінностей та неправомірності включення до податкового кредиту сум ПДВ, сплачених позивачем у ціні товару, суд зазначає наступне.
Як слідує з акту перевірки № 2296/17-210-НОМЕР_2 від 07.06.2013 року висновок про не підтвердження реальності господарських операцій з придбання позивачем матеріальних цінностей відповідач пов’язує з ризиковістю контрагентів та відсутністю у ФО-П ОСОБА_1 товарно-транспортних накладних, журналу реєстрації довіреностей, актів приймання-передачі товару та наявністю недоліків у видаткових накладних щодо не зазначення поряд з підписом особи, яка прийняла товар, її посади та прізвища.
Проте зазначені доводи податкового органу суд вважає необґрунтованими з огляду на таке.
Судом встановлено, що 01 січня 2010 року між позивачем та ТОВ «Консалтингова фірма «Евроторгпрогресс» було укладено договір купівлі-продажу товарів в асортименті. Відповідно до умов зазначеного договору ТОВ «Консалтингова фірма «Евроторгпрогресс» зобов’язується поставити ФОП ОСОБА_1 товар згідно заявок, а остання зобов’язується його прийняти та оплатити. Передача та оплата товару здійснюється на підставі накладних, виписаних продавцем. Поставка здійснюється автотранспортом покупця та за його рахунок. (т.1. а.с.119).
Аналогічний за змістом та умовами договір купівлі — продажу товарів в асортименті був укладений ФОП ОСОБА_1 з ТОВ «Ріалтек — індастріл — груп» 01 серпня 2009 року. (т.1 а.с.123).
Крім того, 01 серпня 2009 року між ФО-П ОСОБА_1 та ТОВ «Технопромресурс ЛТД» були укладені договори купівлі продажу продуктів харчування та бензину, кисню, промислових товарів та будівельних матеріалів. За змістом вказаних договорів ТОВ «Технопромресурс ЛТД» зобов’язується поставити та передати у власність ФОП ОСОБА_1 товар, а остання зобов’язується його прийняти та оплатити. Передача та оплата товару здійснюється на підставі накладних, виписаних продавцем. Поставка продуктів харчування здійснюється автотранспортом покупця та за його рахунок. Поставка бензину, кисню, промислових товарів та будівельних матеріалів здійснюється спеціалізованим автотранспортом постачальника та за його рахунок. (т.1 а.с.120,121).
Частинами 1 та 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо — безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов’язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
У відповідності до п.п. 7.2.1, п.7.2. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03 квітня 1997 року платник податку зобов’язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім’я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об’єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.
У відповідності до п.п. 7.2.3. п. 7.2. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов’язань продавця удвох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів. Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.
З накладних та податкових накладних № 010501 від 01.05.2010 року на суму 7469,72 грн., у т.ч. ПДВ 1244,95 грн. (т.1 а.с.204,205); № 010502 від 01.05.2010 року на суму 8120,90 грн., у т.ч. ПДВ 1353,48 грн. (т.1 а.с.206,207); № 010503 від 01.05.2010 року на суму 1885,54 грн., у т.ч. ПДВ 314,26 грн. (т.1 а.с.208,209); № 010504 від 01.05.2010 року на суму 4486,01 грн., у т.ч. ПДВ 747,67 грн. (т.1 а.с.210,211); № 010505 від 01.05.2010 року на суму 28423,50 грн., у т.ч. ПДВ 4737,25 грн. (т.1 а.с.212,213) № 050502 від 05.05.2010 року на суму 19718,88 грн., у т.ч. ПДВ 3286,48 грн. (т.1 а.с.238,239); № 050503 від 05.05.2010 року на суму 8125,38 грн., у т.ч. ПДВ 1354,23 грн. (т.1 а.с.240,241) та інших (т.2. а.с.16-174), вбачається, що на виконання умов укладеного договору, позивачем у ТОВ «Технопромресурс ЛТД» були отримані господарчі товари в асортименті, сантехнічне обладнання та інше.
З накладних та податкових накладних № 010503 від 01.05.2010 року на суму 7771,67 грн., у т.ч. ПДВ 1295,28 грн. (т.1 а.с.214,215); № 010504 від 01.05.2010 року на суму 1540,70 грн., у т.ч. ПДВ 256,78 грн. (т.1 а.с.216,217); № 010505 від 01.05.2010 року на суму 1297,88 грн., у т.ч. ПДВ 216,31 грн. (т.1 а.с.218,219) № 010506 від 01.05.2010 року на суму 723,94 грн., у т.ч. ПДВ 120,66 грн. (т.1 а.с.220,221) ; № 010507 від 01.05.2010 року на суму 10434,66 грн., у т.ч. ПДВ 1739,11 грн. (т.1 а.с.222,223); № 080501 від 08.05.2010 року на суму 22632,14 грн., у т.ч. ПДВ 3772,02 грн. (т.1 а.с.242,243); № 170504 від 17.05.2010 року на суму 15589,50 грн., у т.ч. ПДВ 2589,50 грн. (т.1 а.с.250, т.2 а.с.1) та інших (т.2 а.с. 2-174,) вбачається, що ТОВ «Консалтингова фірма «Евроторгпрогресс» поставила позивачу продукти харчування асортименті.
З видаткових накладних та податкових накладних № 010511 від 01.05.2010 року на суму 398,93 грн., у т.ч. ПДВ 66,49 грн. (т.1 а.с.224,225); № 010508 від 01.05.2010 року на суму 1498,73 грн., у т.ч. ПДВ 249,79 грн. (т.1 а.с.228,229); № 010514 від 01.05.2010 року на суму 5604,30 грн., у т.ч. ПДВ 934,05 грн. (т.1 а.с.230,231) № 010515 від 01.05.2010 року на суму 3991,48 грн., у т.ч. ПДВ 665,25 грн. (т.1 а.с.232,233) ; № 010509 від 01.05.2010 року на суму 1821,79 грн., у т.ч. ПДВ 303,63 грн. (т.1 а.с.234,235) ; № 010510 від 01.05.2010 року на суму 602,93 грн., у т.ч. ПДВ 100,49 грн. (т.1 а.с.236,237) ; № 080503 від 08.05.2010 року на суму 4408,06 грн., у т.ч. ПДВ 734,68 грн. (т.1 а.с.244,245); № 080504 від 08.05.2010 року на суму 968,95 грн., у т.ч. ПДВ 161,49 грн. (т.1 а.с.246,247) ; № 080506 від 08.05.2010 року на суму 1962,53 грн., у т.ч. ПДВ 327,09 грн. (т.1 а.с.248) та інших (т.2 а.с.8-174) судом встановлено, що позивачем у ТОВ «Ріалтек — індастріл — груп» були придбані та отримані продукти харчування.
Зазначені видаткові накладні не мають дефектів форми та їх зміст відповідає вимогам до первинних документів, визначених Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Податкові накладні відповідають вимогам, що визначені у ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».
При цьому суд зазначає про безпідставність доводів відповідача щодо не зазначення у видаткових накладних реквізитів довіреностей та посади і прізвища особи, оскільки з вказаних документів вбачається, що товар був отриманий особисто позивачем — фізичною особою — підприємцем ОСОБА_1, в накладних міститься її особистий підпис, скріплений печаткою. Відтак, у позивача наявні первинні бухгалтерські документи, які підтверджують факт отримання товару та реальність господарських операцій з придбання ФО-П ОСОБА_1 товарно-матеріальних цінностей у ТОВ «Технопромресурс ЛТД», ТОВ «Ріалтек — індастріл — груп», ТОВ «Консалтингова фірма «Евроторгпрогресс».
Виходячи з того, що факт отримання позивачем товару підтверджений належними первинними бухгалтерськими документами — видатковими накладними, приймаючи до уваги, що діюче законодавство України не містить положень щодо обов’язкового підтвердження факту отримання товару виключно актами приймання-передачі товару, посилання податкового органу на відсутність у позивача зазначених актів суд знаходить безпідставними та надуманими.
Крім того, матеріалами справи, у тому числі : книгою обліку доходів та витрат (т.5 а.с.50-140), договорами поставки, специфікаціями, договорами купівлі-продажу, довіреностями, накладними, податковими накладними, банківськими виписками підтверджується факт придбання та подальшого використання придбаного товару у господарській діяльності позивача, шляхом їх продажу контрагентам: Установі охорони здоров’я «Санаторій «Святі гори», ДП «Санаторно-курортний реабілітаційний центр «Слов’янський курорт» ЗАТ «Укрпрофздравниця», КП «Обласний дитячо-молодіжний санаторно-оздоровчий комплекс», відділ освіти Слов’янської міської ради, ВП «Слов’янський технікум Луганського національного аграрного університету» та ін. (т.1 а.с.127-177, т.2 а.с.174-250, т.3 а.с.1-250).
З банківських виписок встановлено, що позивачка оплатила товар, отриманий у ТОВ «Технопромресурс ЛТД», ТОВ «Ріалтек — індастріл — груп», ТОВ «Консалтингова фірма «Евроторгпрогресс», у тому числі сплатила ПДВ в ціні товару. Зазначене також підтверджується актами звірки взаємних розрахунків, підписаних між позивачем та її постачальниками. (т.1 а.с.52-68, т.6 а.с.27-29).
З договорів оренди транспортного засобу, пояснень позивача судом встановлено, що транспортування придбаних у ТОВ «Технопромресурс ЛТД», ТОВ «Ріалтек — індастріл — груп», ТОВ «Консалтингова фірма «Евроторгпрогресс» товарно-матеріальних цінностей здійснювалося орендованим транспортом, який не весь час знаходився у розпорядженні позивача, а використовувався останньою лише за необхідністю. При цьому витрати з перевезення товарів ФО-П ОСОБА_1 до валових витрат не включалися, в зв’язку з чим повний пакет документів для підтвердження витрат з транспортування не формувався. (т.1 а.с.80-92).
Водночас, суд зазначає, що відсутність у платника податку належним чином оформленої товарно-транспортної накладної чи подорожнього листа за наявності інших первинних бухгалтерських документів, що свідчать про реальність господарської операції, не є беззаперечним доказом безтоварності такої операцій з придбання товару та наявність у платника податків умислу на укладення угоди з метою, суперечною інтересам держави і суспільства.
Зважаючи на викладене, суд приходить до висновку, що наявними у позивача первинними документами бухгалтерського обліку повністю підтверджується факт придбання ФО-П ОСОБА_1 товарно-матеріальних цінностей за договорами з ТОВ «Технопромресурс ЛТД», ТОВ «Ріалтек — індастріл — груп», ТОВ «Консалтингова фірма «Евроторгпрогресс», реальність даних господарських операцій, а отже і правомірність внесення до складу податкового кредиту сум, пов’язаних з оплатою товару за вказаними договорами.
Аналізуючи висновки податкового органу щодо правомірності включення позивачем до податкового кредиту сум, на які виписано податкові накладні вищевказаними контрагентами, суд зазначає наступне.
Пунктом 1.3 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що платника податку визначено як особу, яка згідно з цим Законом зобов’язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особу, яка імпортує товари на митну територію України.
Відповідно до п. 1.7 ст. 1 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03.04.1997 року податковий кредит — сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов’язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.
Підпунктами 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», визначено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку в звітному періоді у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації, та не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними.
Підпунктом 7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.
Відповідно до п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:
-або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг);
-або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Згідно з п. 10.2 ст. 10 Закону України «Про податок на додану вартість» платники податку, визначені у пунктах «а», «в», «г», «д» п. 10.1 ст. 10, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту і своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.
Отже, право на включення сплаченого (нарахованого) податку до податкового кредиту виникає у платника податку за умови встановлення тієї обставини, що вартість придбаних товарів (робіт, послуг) підлягає віднесенню до складу валових витрат виробництва (обігу) за наявності податкової накладної, яка засвідчує факт поставки товару або надання послуги.
При цьому, право на формування податкового кредиту не залежить від виконання своїх податкових обов’язків контрагентами цього платника податків.
Оскільки судом встановлено, що позивачем податковий кредит був сформований на підставі належним чином оформлених податкових накладних, за фактично придбаний товар з метою його подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, а також враховуючи, що в матеріалах справи наявні дані про те, що на момент надання податкових накладних контрагенти позивача були зареєстровані платниками податку на додану вартість (їхні свідоцтва платників податку на додану вартість були анульовані майже через рік після здійснення даної господарської операції), суд приходить до висновку про обґрунтованість включення ФО-П ОСОБА_1 до податкового кредиту суми у розмірі 175347,00 грн., сплаченої нею у ціні товару та безпідставність збільшення податковим органом позивачу грошових зобов’язань з податку на додану вартість та як наслідок, з податку на доходи фізичних осіб.
Відповідно д ч.2 ст. 71 КАСУ в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
З урахуванням викладеного, суд вважає, що відповідачем не доведено належним чином правомірності податкових повідомлень-рішень, прийнятих на підставі недостатньо обґрунтованих висновків про відсутність реального характеру господарських взаємовідносин позивача з ТОВ «Технопромресурс ЛТД», ТОВ «Ріалтек — індастріл — груп», ТОВ «Консалтингова фірма «Евроторгпрогресс» у травні,червні 2010 року, у зв’язку з чим позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.
Судові витрати по сплаті судового збору присуджуються судом на користь позивача з Державного бюджету у відповідності до ст. 94 КАС України.
П О С Т А Н О В И В:
Позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Слов’янської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 10.06.2013 року №0004631702 та № 000462702 — задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 10 червня 2013 року № 0004631702, видане Слов’янською об’єднаною державною податковою інспекцією Донецької області Державної податкової служби про збільшення фізичній особі — підприємцю ОСОБА_1 суми грошового зобов’язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 219183,75 грн., з яких основний платіж — 175347,00 грн. та штрафні санкції-43836,75 грн.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 10 червня 2013 року № 0004621702, видане Слов’янською об’єднаною державною податковою інспекцією Донецької області Державної податкової служби про збільшення фізичній особі — підприємцю ОСОБА_1 суми грошового зобов’язання з податку на доходи фізичних осіб (за основним платежем) у розмірі 164828,75 грн.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, судовий збір у розмірі 2294 (дві тисячі двісті дев’яносто чотири) гривні, 00 (нуль) копійок, сплачений при зверненні до суду з позовом за квитанцією № 73-1974 від 25.06.2013 року.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному по.
