Розлучення через суд

Розірвання шлюбу через суд.

Сімейний кодекс України також передбачає перелік випадків, коли шлюб між чоловіком та дружиною не може бути розірваний органами РАЦС, а необхідне звернення до суду із позовом про припинення шлюбу.

До таких випадків належать наступні ситуації:

Обидва з подружжя мають спільну згоду на припинення шлюбу, при цьому мають одного чи декілька дітей.

Ініціатива щодо припинення шлюбу виходить лише від одного з подружжя, незалежно від наявності або відсутності дітей.

У першому випадку (розірвання шлюбу за спільною згодою подружжя, що має дітей) перед зверненням до суду подружжя мають узгодити між собою певні умови, у зв’язку з чим мають підготовити певний перелік документів. У таких випадках є доречною допомога юриста, як на етапі проведення переговорів з другим з подружжя, так і у випадку підготовки відповідних документів.

Так, разом із заявою до суду подружжя має подати узгоджений нотаріально посвідчений договір, у якому мають бути визначені наступні питання: де та з ким з батьків будуть проживати діти; яку участь братиме інший з подружжя в утриманні дитини – може бути як грошова, так і натуральна форми участі; в якому порядку інший з подружжя буде брати участь у вихованні дитини.

Також до суду подається договір, де визначається розмір аліментів на дитину (дітей).

Через місяць з моменту подачі заяви до суду, якщо жодний з подружжя її не відкликав суд ухвалює рішення про розірвання шлюбу.

У випадку відсутності згоди подружжя щодо питань розлучення, розірвання шлюбу може бути здійснено за позовом одного з подружжя.

Законодавство передбачає в окремих випадках обмеження можливості звернення до суду з таким позовом. Мова йде про випадки, коли дружина вагітна, а також коли дитині ще не виповнився один рік.

Позов про розірвання шлюбу.

Особливості позовної заяви про розірвання шлюбу полягають в тому, що заявник має ґрунтовно навести підтвердження неможливості подальшого спільного життя подружжя і збереження шлюбу, невідповідності подальшого існування шлюбу інтересам одного з них чи інтересам їх дітей.

У позові викладаються серед іншого обставини щодо фактичних взаємин подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, яким чином розірвання шлюбу відобразиться на інтересах дітей, питання можливого примирення сторін.

В позовній заяві обов’язково вказати:

ПІБ позивача, відповідача; коли і де реєструвався шлюб; наявність спільних дітей; обставини спільного життя; вимога про розірвання шлюбу, тощо;

Читайте також: Як залишити проживати дитину з собою після розлучення?

Розгляд справи про розлучення у суді

Примирення.

Першим кроком у судовому розгляді справи є визначення судом строку для примирення подружжя. Визначення строку для примирення не є безумовним обов’язком суду. Суд визначає його з урахуванням думки обох подружжя, наявності неповнолітніх дітей, інших обставин справи.

Якщо у визначений судом строк примирення між сторонами не відбулось суд розглядає справу і приймає рішення по суті.

Рішення суду про розірвання шлюбу.

Головна обставина, яка встановлюється судом, для розірвання шлюбу – подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечить істотним інтересам одного з них або їхніх дітей.

У рішенні суду зазначається: дата і місце реєстрації шлюбу; час та причини фактичного його припинення; мотиви, з яких суд визнав збереження сім’ї можливим чи неможливим; обґрунтовані висновки з приводу інших заявлених вимог.

Слід зазначити, що в ході звернення до суду із позовом про розірвання шлюбу можуть також бути заявлені і інші позовні вимоги, зокрема, про поділ спільного сумісного майна, визначення місця проживання дитини, стягнення аліментів на утримання дитини, стягнення аліментів на утримання подружжя, тощо.

Шлюб розривається з моменту набрання законної сили рішенням суду про розірвання шлюбу, та не потребує прийняття додаткових рішень органами РАЦС. Рішення суду про розірвання шлюбу, що набрало сили, вказаним органам судом лише для внесення відповідної інформації до актового запису про шлюб.

Правові наслідки припинення шлюбу.

Законодавство пов’язує із припиненням шлюбу виникнення окремих наслідків.

Так дружина та чоловік перестають бути подружжям, а у зв’язку з цим окремі права та обовязки «зникають» або зазнають певної трансформації (як наприклад право на утримання іншого з подружжя).

Зокрема, подружжя втрачає право на спадкування у випадку смерті колишнього з подружжя, право на будь-які державні забезпечення у випадку втрати подружжя тощо.

При цьому варто пам’ятати, що права та обов’язки, пов’язані із батьківством у зв’язку з припиненням шлюбу не припиняються.

Крім того, за загальним правилом, майно, набуте після розірвання шлюбу дружиною та чоловіком, не вважатиметься їх спільною сумісною власністю. Так само перестає діяти презумпція походження дитини від чоловіка у разі її народження дружиною після дев’яти місяців з моменту розірвання шлюбу.

Підсумки.

У якості висновку слід зазначити, що розірвання шлюбу є не тільки стресовою ситуацією для подружжя, але й одночасно і достатньо складним процесом, що потребує врахування багатьох юридичних нюансів.

Розірвання шлюбу між подружжям призводить до настання певних правових наслідків, які в деяких випадках в майбутньому вже достатньо важко змінити.

У зв’язку з чим складання чіткої, зрозумілої, вигідної «дорожньої карти» на етапі ініціювання питання розірвання шлюбу – є головним завданням юриста.

Звертайтеся.