Должна ли я отрабатывать две недели при увольнении?

Увольнение без отработки только на усмотрение администрации (ст. 80 Трудового кодекса РФ). Каких-либо льгот по увольнению у вас, как матери-одиночки, нет.

Вместе с тем, если у Вас имеется веская причина, полагаю, что работодатель не будет против уволить вас "досрочно". Более того, в этой же статье ТК РФ сказано, цитирую, что "в случаях, когда заявление работника об увольнении по его инициативе (по собственному желанию) обусловлено невозможностью продолжения им работы (зачисление в образовательное учреждение, выход на пенсию и другие случаи)... работодатель обязан расторгнуть трудовой договор в срок, указанный в заявлении работника.

Совет, попытайтесь найти веские причины для увольнения и, возможно, работодатель уволит вас без 2-х недельной отработки.

У КЗпП зазначено, що працівник має право розірвати трудовий договір за власним бажанням, попередивши роботодавця за два тижні. Чи обов’язково відпрацьовувати ці два тижні? Як бути працівникові, який не бажає цього робити, а роботодавець наполягає на відпрацюванні?

Відповідно до статті 38 КЗпП працівник має право у будь-який строк розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, письмово попередивши про це роботодавця за два тижні. Попередження роботодавця про наступне звільнення є обов’язком працівника.

У цілому ряді випадків закон зобов’язує роботодавців провадити звільнення працівників у строк, про який вони просять. Йдеться про скорочення двотижневого строку, оскільки по його закінченню працівник може звільнитися в загальному порядку. У цьому разі строк попередження про звільнення скорочується на розсуд працівника навіть до одного дня.

Випадки, коли на роботодавця покладається обов’язок звільнити працівника у строк, про який він просить, перелічені у статті 38 КЗпП: переїзд на нове місце проживання; переведення одного із подружжя на роботу в іншу місцевість; вступ до навчального закладу; неможливість проживання в цій місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку чи дитиною-інвалідом; догляд за хворим членом сім’ї відповідно до медичного висновку або інвалідом I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом; невиконання роботодавцем законодавства про працю чи умов колективного або трудового договору, інші поважні причини. Усі вони мають спільну ознаку — неможливість працівника далі продовжувати роботу.

За відсутності причин, що свідчать про неможливість продовження працівником роботи, сторони трудового договору вправі домовитися про будь-який строк звільнення після подання працівником заяви в межах двотижневого строку. У разі, якщо існує така домовленість, працівника можна звільнити навіть у день подання ним заяви про звільнення.

Роботодавець не має права звільняти працівника до закінчення двотижневого строку після подання заяви про звільнення, якщо працівник про це не просив, оскільки в межах вказаного строку він має право відізвати раніше подану заяву.

У разі, коли працівник самовільно залишив роботу (не попередив письмово роботодавця про звільнення за власним бажанням, залишив роботу до закінчення встановленого двотижневого строку попередження), роботодавець має право звільнити його за прогул (п. 4 ст. 40 КЗпП).