Правовые основания для расторжения согласия на замену Выгодоприобретателем по договору личного страхования и оставание в качестве Выгодоприобретателя
Есть ли правовые основания для расторжения согласия на замену Выгодоприобретателем по договору личного страхования. Страховая компания вынудила меня направить им такое согласие (первоначально я была выгодоприобретателем по условиям договора личного страхования супруга, в связи с его смертью, как наследник - написала заявление, что Выгодоприобретателем является банк). Однако и после направления согласия с меня продолжают требовать все документы по договору страхования, то есть я, продолжаю оставаться заинтересованной стороной. Тогда хочу расторгнуть свое согласие и продолжать официально оставаться Выгодоприобретателям. Раз я заявление пишу на выплату, документы собираю, то и деньги пусть мне платят.
Здравствуйте, полагаю банк сейчас стал выгодоприобретателем по вашему заявлению на замену такового. То есть вы уступили свое право требования страхового возмещения. Если я правильно понял, то в такой ситуации не расторгать надо, а Вам следует обращаться в суд с иском по одному из оснований признания сделок недействительными. Полагаю лучше воспользоваться остнованием в ст.229 ГК Украины, можно попробовать и по ст.230 ГК Украины.
Цивільний кодекс УкраїниСпроситьСтаття 229. Правові наслідки правочину, який вчинено під впливом помилки
1. Якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.
Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.
2. У разі визнання правочину недійсним особа, яка помилилася в результаті її власного недбальства, зобов'язана відшкодувати другій стороні завдані їй збитки.
Сторона, яка своєю необережною поведінкою сприяла помилці, зобов'язана відшкодувати другій стороні завдані їй збитки.
Стаття 230. Правові наслідки вчинення правочину під впливом обману
1. Якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним.
Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.
2. Сторона, яка застосувала обман, зобов'язана відшкодувати другій стороні збитки у подвійному розмірі та моральну шкоду, що завдані у зв'язку з вчиненням цього правочину.
Юристы ОнЛайн: 89 из 47 431 Поиск Регистрация