Правомірність рішення господарського суду щодо спірного договору купівлі-продажу пшениці, заключеному без повноважень, та наслідки недотримання письмової форми
У листопаді 2010 р. ТОВ Гарант (позивач) звернулося з позовом до ТОВ Регіональна зернова компанія (відповідача) про визнання недійсним договору купівлі-продажу пшениці, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що спірний договір був підписаний від імені відповідача особою, яка не мала на це повноважень. Під час судового розгляду справи були встановлені наступні обставини. 1 вересня 2010 р. між ТОВ Гарант та ТОВ Регіональна зернова компанія був укладений договір, за яким ТОВ Регіональна зернова компанія було зобов'язано продати пшеницю 3 і 4 класу, а ТОВ Гарант прийняти і оплатити означений товар в асортименті, кількості та за ціною згідно з накладними. Належне виконання договору підтверджене матеріалами справи (видатковими накладними, актами приймання-передавання тощо). Оплата проведена покупцем на загальну суму 59986 грн, що підтверджено квитанціями до прибуткових касових ордерів. Однак позивач наполягає на визнанні договору недійсним та поверненні кожною із сторін одна одній усього одержаного за договором із тих підстав, що договір від імені відповідача був підписаний Сотниковим, який на момент укладення договору не мав прав (представницьких повноважень) на здійснення правочинів від імені відповідача. Рішенням господарського суду у задоволенні позову відмовлено. Чи є правомірним таке рішення? Чи дотримана у даному випадку письмова форма договору? Які наслідки недотримання письмової форми договору? Чи можуть бути застосовані у даному випадку положення ЦК України про наслідки подальшого схвалення дій представника при перевищенні наданих йому повноважень?
Якщо взаєморозрахунки між сторонами договору були проведені, то вважається , що сторони дійшли згоди і підтвердили своі наміри: покупець купити , а продавець продати товар. Договір визнано дійсним судом, оскільки зобов' язання по ньому в двосторонньому порядку було виконано. Дане рішення є законним.
Спросить